вівторок, 28 жовтня 2014 р.

Літературна вітальня


 «І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій Не забудьте…»
Слова на дошці:
Між берегами вічності клекоче час,
Дзвенить нового дня весела повінь.
Живуть, Тарасе, рідний, поміж нас
І голос твій, і пензель твій, і Слово.
«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»
Ведуча:Дорогі діти, шановні гості і батьки! Сьогодні ми завітали до нашої світлиці. Разом полинемо у спогади про  славетного Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки, слова, вклонімося світлій пам’яті поета.
Я впевнена, що кожен з вас бачив зоряне небо. А чи задумувалися ви, чому одні зірки світять яскраво, а інші ледь тліють.
І дитина. За старовинним повір’ям відомо, що коли народжується людина – загоряється нова зірка – це Господь Бог запалює свічку. І горить ця свічка, поки живе людина. А от чому одні зірки яскраві, а інші тьмяні?
ІІ дитина. Та тому, що коли людина зла, недобра, скупа, то зірочка її ледь тліє, а якщо людина добра, справедлива, чесна, то зірка її світить яскраво, віддаючи своє тепло і світло.
ІІІ дитина. Ось так 9 березня 1814 року загорілась на небі нова зірочка, саме в цей день народився маленький хлопчик, який згодом став великим поетом зі світовою славою. Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.  
Ведуча:Починаються Шевченківські дні. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі (запалює свічку) запалить у наших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.
Дитина. Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику Руїну…
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте, -
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!
Вчитель. Ось у мене в руках «Кобзар», я бережу його як реліквію, святу книгу. Радію і за вас, що у ваших домівках є така дивовижна книга, яка тісно пов’язана з життям нашого народу. Ця книжка вважається святинею, національною Біблією України.
Дитина. Коло хліба, на столі,
На самотканій скатертині
Лежала книга, як святиня…
То був «Кобзар».
Його не міг
Ніхто, не вмивши рук, узяти.
Дитина. Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
Вчитель. Хочеться, щоб струни наших сердець забриніли, читаючи «Кобзаря». Скільки ніжності і любові до рідного краю у його віршах.
Дитина 2. Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче.
Для тебе вірно б’ється
Те серденько дівоче.
    Ти кажеш, рідний нарід
    І рідний край кохати,
    Для нього, кажеш, жити,
    Для нього умирати.
Ось тут перед тобою
Ми, українські діти,
Святочно прирікаєм
Сповняти ті завіти.
Дитина 3. У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
    Він стереже і хату, й нас
    Він знає наші болі.
    Я добре знаю – це Тарас,
    Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький, дивись,
Він мов говорить з нами,
Він на портреті мов живий,
Ось-ось – і вийде з рами.
Вчитель. Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Життєвий і творчий шлях Андрія Малишка. «Пісня про рушник»


Тема. Життєвий і творчий шлях Андрія Малишка. «Пісня про рушник»
Навчальні цілі: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом А.Малишка, його пісенною творчістю; різновидами українських рушників: узорами, орнаментами; навчати виразно й вдумливо читати поезії, проаналізувати ліричний та пісенний вірш «Пісня про рушник»; формувати в учнів навички роботи у групі ; виховувати любов до рідного слова, до батьків, до народних надбань.
Очікувані результати:  учні знатимуть про пісенну творчість   А. Малишка; вміють виконувати ідейно-художній аналіз поезії «Пісня про рушник»; цікавляться  красою і багатством українських вишитих рушників.
Обладнання: підручник, виставка рушників, портрет А.Малишка, ТЗ для прослуховування музичного запису «Пісні про рушник», мультимедійна презентація до уроку.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД  УРОКУ

Хата без рушників, що родина без дітей.

І. Мотивація навчальної діяльності.
Вступне слово вчителя.
 «Рідна мати моя, ти ночей недоспала…» - кожному українцеві відомі ці слова з «Пісні про рушник» Андрія Малишка, з творчістю якого ви будете знайомиться протягом кількох уроків. Хто ж цей поет, який написав пісню, що стала народною і передається з покоління в покоління не лише друкованим рядком, а й з уст в уста?
ІІ.  Вивчення нового матеріалу.
1.Демонстрація презентації про життя і творчість А.Малишка учителем та учнями.
     Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в селі Обухові, що на Київщині. «Сім׳я наша, - писав потім А.Малишко в «Автобіографії», - була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся». Закінчивши семирічну школу, майбутній поет поїхав до Києва і вступив до медичного училища, але його все сильніше приваблювала література, тому згодом він перейшов на літературний факультет Інституту народної освіти (сучасна назва – педагогічний університет). Після закінчення інституту вчителював, працював у редакціях газет і журналів.
         Протягом життя Андрій Малишко видав близько сорока збірок. У літературу увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші стали народними. У творчому доробку поета понад сто пісень. Андрій Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але найбільше – з Платоном Майбородою. Найвідоміші з них: «Пісня про рушник», «Стежина», «Вчителько моя», «Київський вальс».
         На слова Андрія Малишка писали музику композитори Пилип Козицький, Левко Ревуцький, Михайло Вериківський, Григорій Майборода та Олександр Білаш.
   Найкращою з-поміж його пісень, а може, й найпопулярнішою в повному розумінні слова народною піснею, якій судилися довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Написана вона 1959 року до кінофільму «Літа молодії».
2. Інсценізація зустрічі після довгої розлуки А. Малишка з матір’ю.
Учні інсценізують автобіографічний уривок з життя А.Малишка.
 3. Слухання «Пісні про рушник».
А  тепер ми поринемо у чарівний світ української пісні.
(Звучить музичний запис – «Пісня про рушник» А.Малишка.)
4. Розповідь учителя образотворчого мистецтва про красу і багатство українських вишитих рушників
   Рушник… Як багато промовляє це слово! Погляньте на розмаїття фарб, яке оселилось у нашому класі. Мабуть, кожному із вас якийсь рушник подобається найбільше. Так, дійсно, це витвори душі і серця, витвори працьовитих рук людських, це чиєсь життя.
5. Робота з підручником
        Відкрийте, будь ласка, підручники і прочитайте поезію А.Малишка мовчки.
-  У чому секрет популярності пісні? Чим зачарувала вона мільйони людей?
-Що ви знаєте про рушник?( розповіді учнів про рушники)
а екрані - фотографія української світлиці, прикрашеної рушниками).
1 учень. Рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.
-         Які призначення українського вишиваного рушника вам відомі?                 ( Відповіді учнів)
2 учень. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті.
  3 учень. З давніх-давен люди вірили у силу рушника, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха.  Ще в дохристиянські часи обвішували рушниками дерева, аби задобрити сили природи, богів.
     Гарний був звичай використовувати рушники і в обряді будівництва хати. У давнину, коли будували хату,  то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ. А на нього – рушник.
4 учень. Був і такий звичай в Україні: у перший день огляду озимини (на Юрія, 6 травня) ішли в поле гуртом – частіше родом. Попереду батько ніс на рушнику хліб-сіль, у кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу, пригощалися. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок.
-         Про які назви рушників ви знаєте?
5 учень. Інтер׳єр української хати неможливо уявити без рушників. Піч у хаті займала внутрішній кут хати з одного боку від вхідних дверей і була обернена своїм отвором до фасадної стіни, в якій були вікна. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут (покуть, червоний кут, святий кут, божній кут), де розміщували ікони, прикрашені тканими або вишитими рушниками (божниками), обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку.
       Гордістю кожної родини були божники (покутники) – рушники для ікон. Для них брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене. У Поліссі вішали на образи «набожники» - довгі (до 7 метрів), вузькі, оздоблені суцільними та орнаментальними смугами .
6. Характеристика образів
Учениця (читає вірш «Дивлюся мовчки на рушник»)
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала.
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м׳ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль у серці раптом зник,
Так тепло-тепло стало…
  Цілую мовчки той рушник,
Що рідна ненька вишивала.
А мати вишивала рушники
Думками й українськими піснями.
І слалися дорогами нитки
І йшли по тих дорогах дні за днями.
Рушник, що мати вишивала,
Пісні співаючи мені.
Надовго я запам’ятала,
Висить він в хаті на стіні.
Висить рушник, а роки йдуть.
Вже я почала вишивати.
А рушничок матусин нам
Завжди оселю буде прикрашати.
-Символом чого є вишитий рушник у поезії? (відповіді учнів: материнська ласка, любов, благословення – оберіг для сина).
      - «Пісня про рушник» - це пісня про матір. Образ матері – один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, рідної матері поета, високоталановитої людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передавала своєму синові ці пісенні скарби.
          У цій пісні поет у зворушливих і ніжних словах глибоко поетично оспівав красу й силу материнської любові і вірності, а композитор знайшов відповідні музичні засоби розкриття цієї глибоко людської, вічно поетичної теми.
    - Давайте творчо опишемо матір і сина. Якими ви їх побачили у цій пісні?
7. Гронування до слів мати, рушник.
 ( Учні підбирають відповідні слова для характеристики мати: рідна, найкраща, добра, весела, працьовита…, рушник: вишитий, український, красивий, неповторний…)
8.Ідейно-художній аналіз поезії
Слово вчителя.
      Тема матері – одна з наскрізних у творчості А.Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв у серце образ рідної матінки, Ївги Базилихи, яка навчила його добра краси, любові до людей.      
Які рядки присвячені матері? («Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні твої).
     Як бачимо, слів про неньку обмаль, але образ – її виразний, яскравий. І зображений він саме на тому вишитому рушникові.
Яке ще символічне значення рушника? (розлука, далека дорога).
     Мати «ночей недоспала»: ростила своє дитя в ласці, в любові, вишиваючи рушник на дорогу життя.
        Чому ж очі «засмучені»? (переживання за сина, адже життя важке і непердбачуване).
     Дійсно, життя прожити – не поле перейти. І для матері найстрашніше горе – це втрата дитини. І навіть розлука з нею на деякий час – це біль материнського серця, рана материнської душі. Тому мати, виряжаючи в далеку дорогу дитину, дарує їй «на щастя, на долю» рушник – материнське благословення й оберіг; пам’ять про тепло отчого дому, святість малої і великої батьківщини, настанова ніколи не забувати, хто вона, якого роду-племені.
«Незрадлива материнська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні» - який це художній засіб? (епітет).
      У матері поета були блакитні очі. Але народ сприймає цю пісню, як пісню про Матір, як символ материнської любові, тому можна почути, як у народі співають не «блакитні», а «ласкаві очі». Образ матері в цій поезії є узагальненим образом.
       Як бачимо, образ матері у А.Малишка зливається з образом Вітчизни, яка відвела доріг йому немало, «хліб дала і пісню солов׳я», яка є доброю, щедрою матір’ю для тих. Хто її любить, хто трудиться на ній.
       Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному,хто приходив х чистими помислами, підносили цю давню слов׳янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією і в наш час. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до рідних. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай цей символ завжди буде у нашій хаті як ознака любові й незрадливості.
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату –
То обереги від біди.
Шануйте, ті, що дала мати,
Готуйте дітям з чистої роси.
Щоб легко їм в житті здолати
Похмурі та скрутні часи.
Шануйте, друзі, рушники.
ІІІ. Підсумок уроку.  Оцінювання.
Розгадування кросворда за поезією «Пісня про рушник»( слайд із зображенням кросворда)
IV. Домашнє завдання.
-Вивчити  напам’ять вірш А.Малишка «Пісня про рушник»,
-виписати художні засоби із поезії,
- знайти цікаві повідомлення про українські  узори на рушниках,
-повідомлення про пісенну творчість А. Малишка.

Фотоальбом_ Відкриття малюнка-фрески" Чотири пори року"







М. Стельмах « Гуси-лебеді летять». Звичаї, традиції українців у творі


Тема. М. Стельмах « Гуси-лебеді летять». Звичаї, традиції українців у творі
Навчальні цілі: через художнє слово пояснити учням, як письменник намагається яскраво відобразити звичаї та традиції українського народу в повісті; продовжити знайомство школярів із змістом твору, опрацьовуючи його V, VI розділи; розвивати словник учнів, збагачувати їх мовний запас; формувати кругозір, світогляд; виховувати шанобливе ставлення людини до природи, пошану до звичаїв і традицій народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет М. Стельмаха, підручник, ілюстрації «Звичаї та обряди українського народу», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Розповідь учнів про звичаї та традиції українців, які згадуються у творі М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» із застосуванням ілюстрацій. Звичаї та обряди українського народу.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
 Народознавчий конкурс
1. З якою свійською твариною ходять хлопчики-колядники на різдвяні свята? (Козою)
2. Який колір символізує радість життя і любов? (Червоний)
3. Чому дарують яйце-писанку з трикутниками? (На знак побажання достатку в оселі)
4. Символом сонця є... (Звіздар або ружа)
5. З уведенням християнства риба символізувала... (Ісуса Христа)
6. На яке народне свято трави і квіти набирають найбільшої сили? (Івана Купала)
7. Якої пори року розпочинався рік у давніх слов’ян? (Навесні)
8. Для того, щоб швидше прийшла весна, люди випікали з тіста пташок-... (Жайворонків)
9. Який місяць багатий на весілля за народним календарем? (Жовтень)
10. Як у різних місцевостях України називалась гілочка свяченої верби? (Верба, лоза, шутка)
11. Рослина, що є символом отчого краю, нашої рідної України? (Калина)
12. Для чого в часи козаччини перед походом кожна дівчина дарувала нареченому вишиту хустку? (Як символ вірності)
Бесіда за питаннями
- Який календар називається народним? В чому його призначення?
- З чим було пов’язано те, що люди намагалися протягом свого життя дотримуватися народного календаря?
- Назвіть народні свята, які вам подобаються. Чому саме вони є для вас цікавими? Відповідь обґрунтуйте.
- Які народні свята є популярними дотепер?
- Що залишилося у народних святах ще з язичницької віри?
ІV. Оголошення теми, цілей уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
V. Основний зміст уроку
Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе,
Рідна віра, рідна мова,
Рідний край наш над усе!
Ю. Шкрумеляк
Казка вкладає в мої уста ото слово,
до якого дослуховуються земля і вода,
птиця в небі й саме небо...
М. Стельмах
1. Народознавство у творі
Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках.
Є щось язичницьке і в тому, як селяни з книг М. Стельмаха ставляться до землі, оранки, сівби, до насіння й дерев, з якими вони розмовляють, як із живими. Письменник не промине нагоди, щоб показати, як жінки тіпають коноплі, прядуть, тчуть, вибілюють полотна; як урочисто проводжають плугатарів у поле на оранку; як майстровито роблять свою справу гончар чи стельмах. Призабута тепер естетика праці селянина завжди відтворюється М. Стельмахом з великою любов’ю і поезією. Він — пристрасний оборонець ладу сільського життя, всього доброго і красивого, що відтворено досвідом українського селянина протягом віків.
2. Зв’язок повісті з українською народною творчістю
У творі багато прислів’їв і приказок («Сто друзів — це мало, один ворог — це багато», «Над шкурою дрижати — людиною не жити», «Де не посій, то вродиться», «Справді, добре сміється той, хто сміється останнім», «Зверху сміється, а всередині сичить»), влучних народнорозмовних висловів («Птиця також боса ходить і не журиться», «В книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі й мислі», «Мужицька музика — ціп і коса», «Чи знайдеться чоловік, якому не треба було б більше, ніж він має»), фразеологізми («Раки пекти»). М. Стельмах — великий майстер художньої деталі при змалюванні портрета, пейзажу.
3. Опрацювання змісту V розділу твору
3.1. Виразне читання цікавих, на думку учнів, епізодів з розділу повісті.
3.2. Тема: зображення поваги, любові, щирості Михайлика до дядька Себастіяна.
3.3. Ідея: уславлення чуйності, доброти; віра у щасливе майбутнє.
3.4. Основна думка: наполеглива праця, прагнення і велике бажання пі-знати оточуючий світ роблять людину духовно багатою, розумною, грамотною.
3.5. Композиція.
Експозиція: випасаючи в лісі коняку, Михайлик назбирав багато грибів.
Зав’язка: отримання Михайликом у попа іншої книги — «Тарас Бульба».
Кульмінація: подяка дядька Себастіяна Михайлику за гриби, його розповідь хлопцю про майбутнє щасливе життя.
Розв’язка: шаноба і вдячність Михайлика дядьку Себастіяну за його сердечність і доброту до простого люду.
3.6. Сюжет.
Рано-вранці дід розбудив Михайлика, щоб внук йшов випасати Обмінну до лісу. В лісі хлопчик назбирав багато грибів, переважно красноголовців. Юхрим Бабенко хотів у Михайлика виміняти гриби на «Пригоди Тома Сойєра», але хлопець не погодився.
Після обіду юний читач іде до попа, який дав хлопцю іншої книги — «Тарас Бульба». Ця книга дуже вразила Михайлика.
Ввечері хлопець пішов до комнезаму. Дядько Себастьян подякував Михайлику за гриби, подарував йому цукерок. Між ними відбулася розмова про можливе щасливе майбутнє життя.
Михайлик, будучи вже дорослим, завжди з великою вдячністю згадував дядька Себастіяна.
3.7. Обговорення змісту розділу за питаннями:
- Чим була багата родина Стельмахів на думку матері Михайлика? («Хоч ми й бідні, та маємо квіти і в городі і на комині, і на полотні, яке зодягає нас»)
- Що полюбляв їсти Михайлик? («Дідусь знає, що я люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з гарячої пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені...»)
- Якої вдачі була коняка Михайлика? («...Коли голодна — покірна, а напасеться — не підступись, тоді навіть на свої оксамитні губи назбирує злість.
Сива, шкірячи зеленкуваті зуби, підходить до порога і починає шиєю тертися об моє плече. Іч, як піддобрюється зранку. Я вичитую, яка вона паршива, неслухняна й підступна. А їй хоча б що: знову зачіпає моє плече і квапить на ту нашу, в якій заплутались роси і клапті туману»)
- Яку смішну побрехеньку про веприка розповів Михайлик дядьку Миколі?
- Через що Михайлик не вважав опеньки за гриби? («...Це не гриби, їх, коли вони є, і п’ятилітній малюк назбирає. Інша справа знайти боровика! Він так уміє притаїтися, що не кожний, навіть сіроокий, побачить його»)
- Яким чином хлопчик полюбляв збирати гриби? («...Я не можу, як інші, одразу хапати гриба; мені треба придивитися, присісти, погомоніти з ним, а потім уже орудувати кіскою») Чи вмієте ви «полювати» на гриби? В чому полягає ця особливість?
- Про що відбулася розмова між Михайликом і Юхримом Бабенком, коли хлопець повертався з добрим врожаєм грибів?
- Чому Антона, попівського фурмана, називали Недоламаним? («Від любові до їзди на конях-неуках у нього були поламані ребра, руки, ноги й ніс. Не знаю, що в нього залишилось недоламаним...»)
-  Як попович сприйняв прихід Михайлика? Чому? Чим пояснити те, що піп дав хлопцю іншої, доступної для читання книги?
- Яким чином книга «Тарас Бульба» захопила юного читача? («...Допавшись до книги, забувся і про гриби, і про коняку, і про ліс. Я нестямився, коли роса, а далі й вечір упали на діброви. Душа моя сміялася і летіла на Запоріжжя до славного козацтва») Які книги ви полюбляєте читати? Чи були у вас такі книги, від яких ви при читанні отримали таку насолоду, як Михайлик від «Тараса Бульби»? Якщо так, то які?
- Яку винагороду отримав Михайлик від дядька Себастіяна за гриби? Як до нього поставився хлопчик? («...Виймає з кишені довгий в обгортці з пацьорками цукерок, на якого я тільки міг дивитися в ярмаркові дні»)
- Як дядько Себастіян висловився Михайлику про майбутнє? («Не завжди ж буде таке щодення, що насіяла війна. Сьогодні ти, дитя убогих, не маєш навіть учителем стати, бо таке врем’я настало»)
- Якими були слова вдячності Михайлика дядьку Себастіяну? («Дядько Себастіяне, мій перший добрий пророче, моя радість і смуток! Вас уже давно немає на світі, але й досі мені світять ваші глибокі очі, і досі ваша сердечність ходить з людьми, що знали вас. І хай вам пам’ятником буде людська подяка і моє слово...»)
4. Робота над змістом VІ розділу повісті
4.1. Переказ цікавих епізодів твору.
4.2. Тема: зображення подій, які стосуються Порфирія, що повернувся з банди та відступницької діяльності Юхрима Бабенка.
4.3. Ідея: вміння осмислити свої помилки і розпочати життя по-новому (Порфирій); засудження користолюбства, жорстокості, жаги до задоволення власних потреб за рахунок брехні і жорстокості (Юхрим Бабенко).
4.4. Основна думка: «Селянин має жити однією політикою — своїм клаптем землі і тим, що вродить на ньому».
4.5. Композиція.
Експозиція: гостювання Михайлика у дядька Себастіяна.
Зав’язка: повернення Порфирія з банди.
Розвиток дії: письмові скарги Юхрима Бабенка на дядька Себастіяна стосовно його рішення щодо подальшої долі бандита Порфирія.
Кульмінація: настирлива вимога Юхрима Бабенка отримати на себе характеристику від дядька Себастіяна.
Розв’язка: читання дядьком Себастіяном характеристики на Юхрима Бабенка, яка відповідала сутності життя цього індивідуума — «...на чужому горі попасти в рай і зачинити за собою двері».
4.6. Сюжет.
Михайлик щовечора полюбляв відвідувати дядька Себастіяна. Одного разу до комнезама заявився Порфирій, який був у банді. Він висловив бажання повернутися додому і розпочати нове та чесне життя.
Дядько Себастіян довіряє Порфирію, але це не подобається Юхриму Бабенку.
Юхрим починає писати проти неправомірних дій комбіда скарги до газети, у повіт, губернію і столицю. До села приїздить комісія, яка здійснює перевірку щодо скарг, але злочину в цьому не виявляє.
Юхрим Бабенко звертається до дядька Себастіяна, щоб той написав на нього характеристику, бо «писарчук» виявив бажання присвятити себе політичній діяльності.
Дядько Себастіян пише реальну характеристику на Юхрима, від якої останній дуже незадоволений і обурений.
4.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
- Чому Михайлик частенько полюбляв ходити до дядька Себастіяна? («...Ми разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину, а найбільше про те, що буде попереду, коли згине коріння й насіння воєн, людської ворожнечі і злиднів, коли не хурделиця свинцю, а заметіль цвіту буде огортати людину і добрий розум увійде у кожну оселю. Дядько Себастіян перегортав перед собою і мною велич надій, і на їхніх лебединих крилах летіла в майбутнє моя дитяча душа»)
- Яким уявляв своє майбутнє хлопчик? («І не раз я тоді бачив себе «вчителем у крамній сорочці і навіть у черевиках»)
- Через що Порфирій покинув банду і прийшов до дядька Себастіяна? («Не допомогли... а тільки виломили (бандити) мою долю. Того й прийшов до тебе...»)
-  Чим вирішив зайнятися Порфирій після того, як відмовився від перебування у банді? («...Знову ревно припав до свого напівзруйнованого, обнесеного війною хутірця. Вилузуючись із шкури, недосипаючи ночей, він товкся в хазяйстві, наче в пеклі, надіючись зробити з нього рай»)
- Що зумовило Порфирія потрапити у банду?
- Для чого Порфирій хотів, щоб його вдарив дядько Себастіян? («Щоб легше і надійніше на душі було. Це мені, вважай, як сповідь буде»)
- З чим пов’язано те, що Юхрим Бабенко написав на Порфирія скарги? («Юхриму Бабенко потрібна була пильність і недаремність викривача, щоб на цих конях доскочити до служби поки хоча б у повіті. Чому йому таку голову і почерк занапащати в селі? І ще хотілося Юхримові зажити слави кореспондента — і від дядьків шана, і від жіноцтва повага. На щастя, й трапилось підходяще діло. Революція у небезпеці, і її рятує Юхрим! І він пише і радіє з написаного»)
- В чому звинуватив Юхрим Бабенко дядька Себастіяна стосовно Порфирія? («В дописі і в заявах він звинувачував дядька Себастіяна в тяжких гріхах проти революції: у втраті класової пильності, у підо-зрілих зв’язках із класовими недобитками, в самостійності розуму і соображенія та рукоприкладства. Найбільше пильний сількор налягав на те, як можна було відпустити бандита додому без погодження, дозволу й документації вищестоящих органів»)
-Яким було лікування на ті часи? Чи це було зумовлено? («Та й лікували тоді по селах не так лікарі, як ворожбити, костоправи й шептухи, орудуючи заклинаннями, зумовляннями, тьху-тьхуканням, непочатою водою і землею. Їх найчастіше прикладали до серця і ран. Коли ж хто умирав, на це дивились по-філософськи. Бог дав, Бог і взяв»)
- Яким чином скористався б Юхрим Бабенко заслугами дядька Себастіяна, будучи на місці голови комбіду? («...Навіть за всі свої рани нічого не може відхопити собі. Коли б це йому, Юхримові, хоч клаптик такої біографії, то він би уже в самій столиці крутив ділами, як циган сонцем, і не вилазив би з храму»)
- Як охарактеризував дядька Себастіяна Юхрим Бабенко? («...Ледачий, як паразит, брехливий, неначе пес, кусючий, мов гад, а смердючий, ніби тхір: що видить, те бридить. Основа життя і діяльності його — на чужому горі попасти в рай і зачинити за собою двері, щоб туда більше ніхто не потрапив. Люди кажуть, що Юхрим Бабенко зшитий з гадючих спинок, але документально підтвердити цього не можу, а підтверджую, що він соціально небезпечний на всіх державних посадах, без них теж буде каламутити воду, але з меншими коментаріями...»)
- Чим закінчується зустріч Юхрима Бабенка з дядьком Себастіяном?
VІ. Закріплення опрацьованого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
До V розділу
1. Коли дід Дем’ян вранці будив Михайлика, він, звертаючись до внука, говорив:
а) «За спання не купиш коня»; б) «Скільки не спи — всього не охопиш»;
в) «Прокидайся, так і не побачиш ранній схід сонця».
2. Збираючись до лісу випасати коняку, Михайлик хотів там:
а) назбирати грибів; б) нарвати суцвіття липи; в) натрусити горіхів.
3. Говорячи про схід сонця, М. Стельмах згадує про сузір’я:
а) Чумацький Шлях; б) Водолія; в) Великої Ведмедиці.
4. Який герой «всередині сміється, а зовні ображається»?
а) Попович; б) дядько Себастіян; в) дядько Микола.
5. Михайлик повсякчас мріяв, що як вернеться батько додому, то він принесе сину:
а) цікаву книжку; б) чобітки; в) нові санчата.
6. Хлопець не збирав грибів, які, «поки доїдеш додому, перетруться на сміття». Назвіть ці гриби:
а) боровики; б) опеньки; в) сироїжки.
7. Кого з героїв Михайлик охарактеризував: «Хоч і високий ти до неба, та дурний, як не треба»?
а) Юхрима Бабенка; б) Гаврила Шевка; в) Трохима Тимченка.
8. Фурмана Антона називали Недоламаним, бо:
а) він розмовляв нечіткою мовою;
б) у нього були поламані ребра від любові до їзди на коні;
в) зіпсував стріху своєї хати.
9. Антон Недоламаний у розмові з Михайликом, коли хлопець прийшов до попа, згадав:
а) «Ще не вмерла Україна»; б) «Інтернаціонал»; в) «Пісню про рушник».
10. Піаніно, яке було у дядька Себастіяна, Михайлик назвав:
а) іграшкою; б) дивом; в) чародійкою.
11. Коли хлопець прийшов до батюшки віддати книгу, то у світлиці побачив, як піп і його син грали у:
а) шахи; б) нарди; в) карти.
12. Яку книгу піп дав Михайлику наступного разу для читання?
а) «Козаки-розбійники»; б) «Червоне і чорне»; в) «Тарас Бульба».
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
До VІ розділу
1. Дядько Себастіян і Порфирій колись разом:
а) працювали у колгоспі; б) навчалися; в) будували школу.
2. «...Хіба це життя, коли свій свого починає їсти, коли свій на свого дивиться, наче на ворога?» — так висловився:
а) Порфирій; б) дядько Себастіян; в) Юхрим Бабенко.
226 Усі уроки української літератури в 7 класі
3. Ефекти Юхрима Бабенко полюбляв:
а) у книжках; б) українських піснях; в) одязі.
4. Кого з героїв твору стосується висловлювання: «Зверху сміється, а всередині сичить»?
а) Юхрима Бабенко; б) попа; в) Петра Вдовиченка.
5. Дядько Себастіян звинувачував Юхрима Бабенка:
а) у хитрості; б) зрадництві; в) брехні.
6. На думку дядька Себастіяна, з рота Юхрима Бабенка «вискакували не слова, а...»:
а) стріли; б) шмелі; в) жаби.
7. Який документ попросив скласти Юхрим Бабенко дядька Себастіяна?
а) Доручення; б) розписку; в) характеристику.
8. Було дуже престижним для кожної людини, коли говорили, що вона:
а) вміє писати революційні статті;
б) може грамотно роз’яснити політичну ситуацію;
в) служила в рядах Червоної Армії.
9. За що Юхрим Бабенко був ображений на дядька Себастіяна? Бо голова комнезаму:
а) написав на нього негативну характеристику;
б) звинуватив його у розкраданні державного майна;
в) не дозволив йому вирубувати ліс.
10. Частенько відвідуючи дядька Себастіяна, Михайлик полюбляв з ним:
а) пограти в шахи; б) почитати якусь книгу або газету;
в) поговорити про роль книжки в житті людини.
11. Який художній засіб використаний у фразі: «на... лебединих крилах летіла в майбутнє моя душа»:
а) епітет; б) порівняння; в) метафора.
12. Досить поспілкувавшись з Михайликом, дядько Себастіян пригощав хлопця:
а) цукерками і печивом; б) хлібом і часником;
в) борщем зі сметаною.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Яку думку намагався висловити дідусь Дем’ян, говорячи: «Що ми варті без худоби?» Відповідь обґрунтуйте.
2. Прокоментуйте, чи свідчать слова Михайлика про його стійкість, силу волі: «Я ніколи ні на кого не скаржився. Навіть коли дурно-пусто мене били». Свої міркування доведіть.
3. Дядько Себастіян вважав, що Михайлик в майбутньому може бути:
а) письменником; б) науковцем; в) учителем.
Про далекі минулі часи 227
Картка № 2
1. Висловіть власну думку стосовно того, що мав на увазі автор твору, характеризуючи дядька Миколу: «...іде з косою по землі, щоб до останнього свого дня розкидати по ній сонячну щедроту душі». Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. В чому, на ваш погляд, виявилися лицемірство, хитрість, підступність попа і його сина по відношенню до Михайлика? Свої спостереження обґрунтуйте.
3. За те, що Михайлик приніс дядьку Себастіяну грибів, комнезам пригостив хлопця:
а) горіхами; б) цукерками; в) насінням.
Картка № 3
1. За що, на ваш погляд, Михайлик був вдячним дядьку Себастіяну? Відповідаючи, посилайтеся на факти з твору і свої міркування.
2. Дослідіть, що мав на увазі Порфирій, висловлюючись про таке: «Моя політика в землі лежить...». Висновок обґрунтуйте.
3. В село Михайлик їхав, мов переможець, після того, як він:
а) назбирав багато грибів; б) отримав від попа іншої книги;
в) допоміг дядьку Себастіяну.
VІІ. Підсумок уроку
VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів
ІХ. Домашнє завдання
Дібрати матеріал до характеристики образів членів родини Михайлика, дядька Себастіяна та Миколи, Люби; опрацювати зміст VІІ, VІІІ розділів твору.